Тепловізор показує, що клітини в цьому модулі постраждали від деградації, спричиненої потенціалом.
Оскільки сонячна енергія починає відігравати все більшу роль в енергетичних системах у всьому світі, технологія має навчитися справлятися з суворішими місцевостями та кліматом, а також працювати протягом довшого терміну служби з мінімальною втратою продуктивності.
Існує велика кількість досліджень багатьох різних механізмів, які можуть починати впливати на окремі компоненти сонячного модуля, якщо його встановити на відкритому повітрі протягом тривалого періоду часу, і промисловість показала, що він може швидко адаптуватися, коли виявляються несподівані проблеми.
Група вчених на чолі з Ейндховенським технологічним університетом у Нідерландах провела вичерпний огляд літератури про деградацію фотоелектричних елементів і модулів, опубліковану за останні 30 років. Їхня робота спрямована на надання детального посібника щодо основних факторів стресу, з якими стикаються фотоелектричні модулі в польових умовах, а також керівництво по компонентах щодо загальних режимів деградації та відмови, з якими стикається кожен.
Їх керівництво «Огляд явищ деградації та відмови в фотоелектричних установках» опубліковано повністю вОгляди відновлюваної та сталої енергетики.Серед ключових висновків, які вони зробили, досліджуючи існуючі дослідження таким чином, є те, що наступним кроком для підвищення надійності модуля є розуміння спільного ефекту багатьох навантажень протягом різних періодів часу та розробки тестів, які можуть це враховувати.
«Випробування якості та надійності досягли такої стадії, коли можна добре передбачити довговічність кожного компонента при одній навантаженні, але точні оцінки надійності для комбінації матеріалів під навантаженнями, що змінюються в часі, залишаються складними», — пояснює група. «Грунтуючись на цих знаннях, можна розробити стратегії для покращення терміну експлуатації фотоелектричних систем і, таким чином, для зменшення витрат на електроенергію та підвищення стійкості та продовження терміну служби фотоелектричних модулів».
Вони відзначають зусилля DuPont із його модульним прискореним послідовним тестуванням, комбіноване прискорене модульне тестування Національної лабораторії відновлюваної енергії США та європейський метод деградації на місці Solliance як провідний прогрес у цій галузі.
«Усі три об’єднують численні фактори стресу, такі як світло, вологість, температура, дощ, механічне навантаження та напруга», — заявляє група. «Варто нагадати, що фактори стресу та рівень стресу на відкритому повітрі неконтрольовані та змінюються в часі, тоді як звичайні підходи до прискореного тестування життя мають більш монотонний характер».
У документі також високо оцінюється швидка реакція фотоелектричної індустрії та дослідницьких спільнот у розробці тестів, щоб завчасно попередити про слабкість механізмів деградації, як тільки вони будуть виявлені – наприклад, у разі деградації, спричиненої потенціалом. І вчені попереджають, що повна комбінація факторів повинна враховуватися з будь-яким новим матеріалом, який планують використовувати виробники сонячної енергії.
«Нові матеріали повинні працювати в рамках цілого модульного пакету та узгоджено з іншими присутніми матеріалами», — додають вчені. «Потрібно використовувати агностичні комбіновані стрес-тести, щоб також невідомі, нові режими відмови, пов’язані з конкретними конструкціями або BOMS, могли бути запущені на етапі розробки. Стандартизація таких агностичних стрес-тестів буде важливою для подальшої розробки довгострокових модулів і необхідне визнання ринком і оцінка довгострокових претензій».
