Дослідники з Університету Аль-Ахлія Аммана в Йорданії та Науково-технічного університету Аддіс-Абеби в Ефіопії розробили нову методологію відстеження глобальної максимальної точки потужності (GMPP) у частково затінених фотоелектричних системах.
GMPP визначає здатність інвертора змінювати вольтамперну криву фотоелектричної системи та визначати напругу масиву, при якій досягається глобальна максимальна точка потужності. Коли фотоелектрична система знаходиться в частково затінених умовах, її вихідна характеристика потужність-напруга створює кілька локальних піків. За цих умов звичайні методи відстеження точки максимальної потужності (MPPT) можуть не максимізувати вихідну потужність, оскільки вони відстежують локальну точку максимальної потужності (MPP) замість глобальної MPP (GMPP).
«Наша модель дає переваги, симулюючи на 33% менше втрати потужності, демонструючи капіталізацію, меншу ніж у три рази порівняно з альтернативними методами стабільності», — сказали вчені.
Запропонована методологія базується на генетичному алгоритмі (GA), який здатний розв’язувати обмежені та необмежені задачі оптимізації на основі природного процесу відбору, який імітує біологічну еволюцію, і зворотного контролера (BSC), який є рекурсивною технікою, яка зазвичай використовується для отримання максимальної потужності від фотоелектричної системи. Він працює, розбиваючи проблему нелінійного керування на ряд простіших підсистем.
Алгоритм BSC регулює сигнал широтно-імпульсної модуляції (ШІМ), який керує роботою системи через перетворювач, підключений до навантаження, тоді як алгоритм GA обчислює підсилення BSC для досягнення оптимального результату фотоелектричної системи. «Основна мета — визначити ідеальну напругу фотоелектричного (PV) модуля, яка обмежена діапазоном 0 В і напругою холостого ходу», — пояснили дослідники.
Група випробувала новий підхід у змодельованій фотоелектричній системі, розташованій у Маруа, Камерун. Він складався з трьох послідовно з’єднаних між собою панелей по 55 Вт, перетворювача DC–DC і резистивного навантаження значенням 150 Ом. «Існує помітне та значне підвищення температури у вказаній області, яка характеризується посушливими умовами та високими температурами, подібними до тих, що спостерігаються в кліматі напівпустелі», — пояснили вчені.
Вони сказали, що запропонована техніка змогла досягти стабілізації фотоелектричної системи всього за 0,06 секунди, демонструючи «виняткову» стійкість. Однак вони також відзначили, що нова методологія має бути підтверджена майбутніми експериментами. «Наш метод точно виявив і пом’якшив ефекти часткового затінення, прагнучи досягти глобальної максимальної точки потужності, щоб мінімізувати втрати енергії», – підсумували вони.
Їх висновки були представлені в статті "Підвищення продуктивності MPPT для частково затінених фотоелектричних масивів за допомогою зворотного контролю з оптимізованими генетичними алгоритмами посиленнями”, опубліковано вНаукові доповіді.


